Дренажний модуль "НІКОС-3000" місткість 3000 л.

Інформація до роздумів. Дренажниймісник "НІКОС" 3000 л. може замінити тільки бетонне кільце 2 ШТ КС 20.9 (євро) D=2000, H = 890 заводське армоване (частотники кільця не армують, вони розсипаються під час вивантаження, якщо не пощастить вже в землі через деякий час) стоїть воно 4203 грн. Плита перекриття на нього 3 ПП 20.2-1.D=2200, H=160 стоїть 7233 грн. — це знову ж заводське надійне, підсумки разом 4824 грн. У приватників по 1400 грн. і те й інше (економія, але ніхто не відповідає) підсумком 15666 грн. Але в цьому дренажному колодці дренує тільки дно всього 3 м2 за 15666 грн. або в приватників 12600 грн. У дренажного колця "НІКО-3000" об'ємом 3000 л вся армова тканина 10 мм і плита перекриття з ревізійним люком плюс відлит він із гідробетону не пористого (гарантія 10 років термін експлуатації 100 років) і дренує не тільки низ 3 м2 а й шість сторін з боків з боків. Отже, порівнюючи з кільцями, він має вартувати вшестеро дорожче. А стоїть він усього 12600 грн. Питання ще є? Або по старинку бетонний колодязя?

Після того як стоки очистилися від твердих включень у септики та перероблялися гнильними бактеріями, залишилося останнє завдання —  злити воду в ґрунт. Простіше та дешевше всього зробити це за допомогою дренажного колодязя 3000 л. (бетонного дренажного колодязя з перфорацією), який поєднує в собі всі переваги та функції дренажного блока або перфорованого бетонного кільця. Дренажний кряж "НІКОС-3000" також є незамінним під час відведення зливної води з дахів. Для бездоганної роботи дренажний 1 бетонний дренажний трунажний трус встановлюється після септика для 1-4 особи проживання, 2 дренажні колодязя для 4-5 осіб проживання, 3 дренажні колодязя для 5-6 осіб проживання, 4 дренажні колодязя для 6-8 осіб. Кількість дренажних бетонних колодязів можна набирати та встановлювати в ряд по горизонталі. Головна перевага бетонних дренажних колодязів у тому, що за однакової ціни з бетонними кільцями 2000 мм місткістю в 5-8 разів більше. Якщо раптом по непередбачених обставин дренаж перестане працювати, то можна відкрити люк зверху дренажних колодязів залазити всередину та поміняти геотекстиль всередині. який затримує суспензії й не дає дренажу замулитися. До дренажних блоків і тонелей, трубам доступу для прочищення немає потреби все розкопувати.

Дренажний замок "НІКОС-3000" має бути обладнаний припливно-витяжною вентиляцією й люком.

 Для розрахунку необхідної дренувальної поверхні можна виходити з наближеного доведення, що дренувальна здатність піщаних ґрунтів приблизно 100 л/добу, а глинісного ґрунту 50 л/добу на 1 м2 поверхні ґрунту. Однак точне значення фільтрувальної здатності визначити важко, тому краще перестрахуватися і побудувати дренажний модуль із запасом. Важливо не розташовувати дренажний бетонний модуль біля інших дренажних тонелей блоків труб колодязів, наприклад, від сусідів або навіть там, де Ваші улюблені сусіди в майбутньому, ймовірно, побудують свій дренаж. Відомі випадки, коли один дренажнийплавець кілька років добре вирушав із відведенням води в ґрунт під час витрати води на шість осіб. Але в один прекрасний момент сусіди побудували в чотирьох метрах свою яму, після чого і сусідам і колишнім господарям доводиться майже кожен місяць відкачувати вміст септиків, щоб знизити навантаження на фільтрувальну яму.

Для будівництва дренажу дуже зручно використовувати збірні залізобетонні дренажні колодязі 3000 л., тільки компанією НІКОС-БУД.

Щодо інших елементів ДРЕНАЖНОГО КОЛОДЦЯ, як-от: перекриття, вентиляція — то вони влаштовуються аналогічно, як і в септика.

За санітарними нормами нижня частина дренажного колодязя нікос 3000 л не має бути ближче у верхньому рівню ґрунтових вод на 0,5 метра, інакше це може призвести до сильного забруднення ґрунтових вод. Фільтрувальний колодязя, на відміну від описаних вище різновидів поглиначів, є першим перевіреним часом будівлею автономних каналізаційних систем, призначених для механічної та біологічної доочищення незначної кількості побутових стічних вод. Влаштовують їх тільки після біосептика.

Дренажні колодязі "НІКОС-3000" виготовляються з монолітного гідрозалезотона марки w10. Обов'язковою умовою в конструкції такого колодязя за нормами є розташування його ґрунтової основи не ближче 0.5 метра від найвищого рівня ґрунтових вод. Нормативи деяких європейських країн містять кілька великих розмірів цієї мінімальної відстані для сильно пористих ґрунтів, що зумовлено чималою їх проникністю. Американські ж нормативи переважно делегують право встановлення мінімальної відстані до найвищого рівня ґрунтових вод місцевим санітарним органам.

У будівельних нормах і правилах (СніП 2.04.03-85 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди») міститься зазначення, що фільтрувальні колодязі треба влаштовувати тільки в піщаних і супичних ґрунтах за кількості стічних вод не більш ніж 1 м3/добу. Водночас навантаження на 1 квадратний метр фільтрувальної поверхні має прийматися 80 л/добу в піщаних ґрунтах і 40 л/добу в супячних. Зазначені навантаження явно та сильно занижені, порівнюючи з великою швидкістю фільтрації в зазначених ґрунтах, що дає великий запас на можливе зниження продуктивності споруди внаслідок його неналежної експлуатації.

З іншого боку, ця норма містить формальну заборони влаштовувати фільтрувальні колодязі в ґрунтах із меншою проникністю, з чим категорично не можна погодитися, оскільки мільйони таких колодязів у всьому світі десятками років успішно працюють навіть у важких струглинках.

Якщо з відстанню за вертикаллю все більш-менш зрозуміло, то з відстанню до джерел водопостачання за горизонталлю набагато складніше. Не можна теоретично відповісти на питання, на якій відстані від місця забору питної води треба здійснювати відведення стічних вод у ґрунт.

Скидання стоків може не впливати на конкретнийплавець і на відстані декількох метрів, а може його забруднювати, бувши за сотні метрів від нього. Водночас треба враховувати низку місцевих чинників, а відповідь на багато питань можна отримати лише за допомогою дорогих гідрогеологічних досліджень. Але такі дослідження обійдуться набагато дорожче, ніж самі споруди автономної каналізації для одного або декількох заміських будинків. Тому на підставі аналізу вже проведених досліджень були прийняті деякі усереднені величини, що здебільшого забезпечують захист ґрунтових вод і джерел питного водопостачання. Інакше й проєктувати, і контролювати неможливо. Хоча для великих водозаборів і великих скиданнях стічних вод у кожному разі обов'язково проводять натуральні дослідження, без цього жоден серйозний проєкт експертизу не пройде. Для систем автономних санітарних норм приписане розміщувати каналізаційні споруди не менш ніж на 50 метрів нижче по потоку ґрунтових вод від водопровідних споруд.

Але Верніться до фільтрувальних колодязів. У вищезгаданих вище нормах сказано, що нижче підводяльної труби всередині фільтрувального колодязя треба передбачати донний фільтр заввишки до 0.5 м із гравію, щебеню, спекотливого шлаку та інших матеріалів, зовні колодязя — обсипку з тих самих матеріалів у зовнішніх його стінок. Водночас фільтрувальну поверхню колодязя треба визначати, як суму площ дна та поверхні стінки колодязя на висоту фільтра. Тобто зовнішній обсип під час розрахунку площі фільтрації не враховується, що поряд із заниженим розрахунковим навантаженням також створює додатковий запас продуктивності споруди. Європейські та американські норми, хоча й призводять рекомендовані навантаження для різних ґрунтів (зазвичай, теж занижені), настійно вимагають у кожному конкретному разі проводити на місці випробування на просочування води для ґрунту, у кістковий потім відводитиметься стічна вода. Такі випробування в англомовних джерелах називають Percolation Test (від лат. percruelçre, просочуватися, протекати).

Випробування зазвичай проводяться в такий спосіб: пробний шурф заповнюють водою, після чого виходять, поки перша порція води не вбереться в ґрунт. Далі в процесі багаторазового наповнення пробного шурфа водою безперервно замірюють зниження рівня води. Потім, взявши за основу результати декількох вимірювань, визначають час, упродовж якого рівень води знижується на певну величину. Знаючи площу змоченої поверхні шурфа та певну в процесі вимірювання середню величину часу вбирання фіксованого шару води, вираховують питому величину витрати фільтрації (хвилини на дюйм — у закордонній практиці або літри на добу через квадратний метр площі — у вітчизняній).

Очевидно, що в конструкції фільтрувального колодязя, описаного в будівельних нормах, розрахункова площа фільтрації невелика. Але це не єдина можлива конструкція фільтрувального колодязя. Якщо так званий донний фільтр зі щебеню помістити не всередину склянки колодязя, а під нього, а сам донний фільтр не обмежувати в плані проєкцією стін колодязя, то площа фільтрації такої споруди помітно зростає. Вона вже має вважатися не за габаритами колодязя, а за габаритами донного фільтра. Сам же колодязя можна помітно зменшити заввишки, у такій конструкції він уже не стільки фільтрувальний, скільки розподільний, тобто його функція обмежується лише передаванням стіку в набагато більшим за розміром донний фільтр.

Якщо ж на ділянці будівництва досить високий рівень ґрунтових вод, що не дає розвивати споруду вниз, купу щебеню можна розташувати навколо колодязя, тобто зробити збільшений його обсип. У разі ще більшого рівня ґрунтових вод свердловин можна розширити в плані, зробити його низьким, але широким. Це вже буде не свердловина, а фільтрувальна касета. Її зазвичай використовують за рівня ґрунтових вод, що майже збігається з рівнем поверхні землі. Шар щебеня розташовуються прямо на поверхні землі, а на нього ставлять бетонний дренажний модуль 1500, але з перекриттям і люком у ньому. Все це засипають зверху землею, отримуючи фільтрувальну споруду в насипи.

Легко зауважити, що всі трансформації, описані вище, говорять про те, що і щебінь, і корпусу колодязів/касет — не що інше, як інтерфейс, пристрій передавання стоку в ґрунт, де відбувається його біологічне очищення й поглинання. Основною ж функцією інтерфейсу є розв'язання трьох завдань — рівномірно розподілити та передати стик у ґрунт, не засмічитися самому та не блокувати забрудненнями кордон між інтерфейсом і ґрунтом. Будь-який інтерфейс має власний внутрішній об'єм, який використовується в автономних системах каналізації як буферний (згладжує нерівномірність надходження стічних вод). Крім того, щебен виконує ще й роль грубого фільтра, встановленого перед фільтром тонким (ґрунтом). Мистецтво проєктування споруд ґрунтової фільтрації полягає в тому, щоб не дати цим фільтрам працювати як фільтри механічних, оскільки такі фільтри вимагають періодичного промивання, а регулярно промивати щебінь у землі та ґрунт навколо нього неможливо. І щебінь, і ґрунт мають працювати в режимі біофільтра, тобто завдяки життєдіяльності бактеріальної плівки, яка живе на поверхні частинок ґрунту або камінців щебенчного завантаження.

Поверхня частинок ґрунту, заселена біоплівкою, величезна. Один кубічний метр ґрунту має поверхню частинок понад 10 гектарів.